(New top post)
EN:
My writing on software development: zverok.space/writing/blog/
My writing on war: zverok.space/writing/onwar/
An unpublished novel: zverok.space/writing/goingt…
Translation of Ukrainian poetry into English: 7uapoems.substack.com

UA:
Роман «Українець Джонатан і двадцять сім мерців»: zverok.space/writing/jona/

Друзі, у мене є нецікавий збір. Ви всі знаєте такі, та?
Є підрозділ артилерійської розвідки десь на Сході. Ми йому вже допомагали, людей я знаю, людям я довіряю.
В них є підрозділ логістики. У підрозділу логістики є машина.
Ну, тобто як є. Трохи є, але не їде.
Дасте грошей?..

Друзі, доки я був по вуха в роботі і пів тижня не нагадував, на банці стало таке. Ну це майже все, ще трошечки, останнє зусилля?..
send.monobank.ua/jar/YoeUSYV53

Опа!
Всім дякую неймовірне, передано збирачем власникам машини, вже в роботі!
Найкращі люди найкращої країни.

Друзі, доки я був по вуха в роботі і пів тижня не нагадував, на банці стало таке. Ну це майже все, ще трошечки, останнє зусилля?..
send.monobank.ua/jar/YoeUSYV53

Кішка Вася з Харкова (торгую власною домашньою кішкою за гроші!) повідомляє, що на баночці отак, добийте?
Машина для підрозділу забезпечення арт.розвідки. Підрозділ забезпечує, розвідка розвідує, арта уражає.
█████████░ 90%
5709 залишилось
send.monobank.ua/jar/YoeUSYV53

Одавайте гроші, треба гроші.

А оце в мене є збір. На машину для підрозділу забезпечення в арт.розвідці. Наразі на баночці отак:
█████░░░░░ 50%
29259 залишилось
send.monobank.ua/jar/YoeUSYV53

Треба більше, але я не знаю, що вам запропонувати. Хочте синичку?.. От синичка.

добрий ранок, дайте грошев

Друзі, шукаємо девопса в наш підрозділ.

Докладемо усіх зусиль, щоб забрати навіть діючих військових з бойових бригад.

Робота в Києві, офісний графік. Армійської дурки по-мінімуму.

Робимо важливі продукти на всі сили оборони, долучайтесь.

lobbyx.army/tor/devops-eng…

Підписав договір на видання роману «Чорні канікули», написаного в 2025-му. Навесні має вийти.

наснилося що я маленька упала в фонтан
але я не плачу
я знаю де був цей фонтан і напевно він все ще там
та я більше його не побачу

це був дивовижний фонтан кольорові риби з бетону
в них луска кахляная
але більше в ньому ніхто не плаває і не тоне
бо води немає

короткий і мирний час від повернення з пляжу
до вечері у санаторії
в фонтан можна в одязі і мама нічого не скаже
веселіше ніж в морі

*

короткий і мирний час перед оглядом в полікліниці
стоїш спокійна і гола
чи коли ідеш у білій сорочці не знаючи що в руці
зараз вибухне тепла кола

чи як раптом зустріти подружку з першого класу
а вона тебе пам’ятає

осінь вимірюється відтинками короткого мирного часу
але виміру їй немає

літо витікає з осені зі швидкістю день за мить
струменить невпинно

а мені здається ніби хтось за мною глядить
і йому огидно

це напевно усе життя моє стереже
та бетонна риба
вона дивиться так що я не можу уже
і ніхто не зміг би

не дивися рибо ти ж бачиш немає більше води у крані
це тобі не жарти
а я хочу бути знову маленькою і лежати в фонтані
і колись лежатиму
(2014/2026)

A full new issue of new Ukrainian war poems, which I published here last week. #7uapoems is highly irregular yet still alive.

Link below.

Vasyl (Vasek) Dukhnovskii
Armed Forces of Ukraine

#7uapoems
|on sweet cherries and memory|

I observed my bandaged hand
and listened to the soft wheezing of a dog

in the cramped basement by spirne village
near the place that once was the city of siversk
dozens of soldiers sat
after a very unfortunate assault

it was so cramped in there
so many people
that most of them had to sit and stand on the steps
and several of the heavily wounded were lying outside

of all the years, that autumn
I was closest to
a trip to a farm
a walk on the rainbow
a premature acquaintance with apostle Peter

you get it
that was the only thought

and also there was a dog
a big shaggy boy with kind eyes
and a shard of tank projectile in his stomach

he was dying silently on the steps
a couple of meters from me

it was somewhat funny
that several wounded were waiting in the open
but the dog, for some reason, earned the right to die on the stairs
everyone understood that his was the wheezing of agony

would be funny to fall while assaulting the "pecker" position
I thought
"pecker" has a proud sound to it

when the animal finally fell silent
we all sighed with relief
two carried the body out
and one was able to sit on the stairs

and when the darkness became unbearable
and an armored vehicle carried us to the rear
the flashes of Grad lit up the sky
(but only for a moment like a camera flash)
we lived through one of the most significant days of our lives

I thought that
I'd name after that dog
some beautiful street on the outskirts of siversk

so children gathered sweet cherries there
and remembered the poor shaggy thing

but there is no siversk anymore
and also I have no idea
what the damn dog's name was

Yelyzaveta Zharikova
Armed Forces of Ukraine

#7uapoems
An antiwar novel

in some hundred or a hundred and fifty years
somebody will write an antiwar novel
a powerful brilliant work
with nontrivial emphases

it will be instantly acknowledged by critics
it will win plenty of international prizes
it will be at the top of the bestsellers list
of our free and forever young country

a novel
about people who were alive
alive and fully fledged
alive and whole
with all their flaws and weaknesses
against the fearsome background of a distant
already too distant war

about people who shied away from war
who tried, first and foremost, to save themselves
themselves and their clumsy loves
themselves and their fragile inner skies
with pink shreds of tender evenings
about people who just wanted to live
and of all the rights that blossomed
in dazzling white and red flashes on the horizon
chose the right to remain themselves
when the history demanded to be someone else

what about the enemies?
of course, there will be our enemies
the author will look for the semblance of humanity in them
will look and find it
that's the peculiar specific of an antiwar novel

there will be our mothers and wives
sisters and husbands
children grandpas grandmas
almost as crystalline-sad
as they were in reality

dogs cats chinchillas parrots
there will be rats and worms
of course
how can we omit them

will we be there?
of course my brother we'll be there

supporting characters
somewhat flat
with somewhat monotonous biographies
lived — fought — fell
or survived
does it matter
to those whose skies cracked inside them

we'll be there my brother
somewhat boring
somewhat too large for the few paragraphs
we'll be allowed to occupy

we'll be there
like empty Christmas ornaments
that are put away into a big dark drawer in spring
till the next appropriate occasion
while inside them, in the darkness, silently shimmers
the eternal gray February snow

but for now we are asleep my brother
in the imagination of a still unborn writer
my character is asleep in a fetal position
and yours in the position of a snow angel
and we dream of the blackest of all nights

sometime
even if not about us
they'll write a brilliant antiwar novel
with nontrivial emphases
it will be in fashion
to look for new emphases
in that distant bizarre war

and you know what, my brother
this will mean only one thing
that we really won
that the last word
a very simple trivial word
almost a faux pas for an antiwar novel

the last word my brother
which nobody would even say aloud
was ours

the last word my brother
I am telling you
we will have it

Eva Tur
Armed Forces of Ukraine

#7uapoems

we are
one-day heroes

there are enough of us
for the morning news
for evening candles
for a minute of silence
and a touch of somebody's tears

and then the next day comes

it always comes.
how else can it be?

it comes
with other names
other call signs and photos
new victories
and new losses

the time moves forward
it gathers us
like the wind rakes up dry leaves

just yesterday they said our names
with their voices trembling
today they just remember
tomorrow they will struggle to remember

we are
one-day heroes

just like those
who stood before us.
just like those
who'll come after

the earth knows this
eternal order.
it accepts
everybody with honor
and embraces

the earth has seen plenty of goodbyes
last bows
and kisses.
plenty of people
who were sure
their pain would change the course of time

but time flows

through open fields.
through vibrant cities
and empty villages.
through our graves

we are
one-day heroes

that's why we are enough
to fill the gap
from the morning news
to the evening candle

we are
one-day heroes

and the day always passes